<?xml version="1.0" encoding="utf-8"?>
<!-- If you are running a bot please visit this policy page outlining rules you must respect. http://www.livejournal.com/bots/ -->
<feed xmlns="http://www.w3.org/2005/Atom" xmlns:lj="http://www.livejournal.com">
  <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:berchenko</id>
  <title>Світ такий...</title>
  <subtitle>Улыбайтесь! Завтра может быть хуже</subtitle>
  <author>
    <name>Maxim Gorky</name>
  </author>
  <link rel="alternate" type="text/html" href="http://berchenko.livejournal.com/"/>
  <link rel="self" type="text/xml" href="http://berchenko.livejournal.com/data/atom"/>
  <updated>2009-12-23T21:51:55Z</updated>
  <lj:journal userid="13204799" username="berchenko" type="personal"/>
  <link rel="service.feed" type="application/x.atom+xml" href="http://berchenko.livejournal.com/data/atom" title="Світ такий..."/>
  <link rel="hub" href="http://pubsubhubbub.appspot.com/"/>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:berchenko:58171</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://berchenko.livejournal.com/58171.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://berchenko.livejournal.com/data/atom/?itemid=58171"/>
    <title>berchenko @ 2009-12-23T23:51:00</title>
    <published>2009-12-23T21:51:18Z</published>
    <updated>2009-12-23T21:51:55Z</updated>
    <content type="html">&lt;table border="1" cellspacing="0" cellpadding="1" width="400"&gt;&lt;tr&gt;&lt;td align="center"&gt;&lt;font color="green" size="-1"&gt;Пол: M   Возраст:23&lt;/font&gt;&lt;/td&gt;&lt;td rowspan="4" nowrap="nowrap"&gt;&lt;tt&gt;1-10&lt;br&gt;&lt;br&gt;&lt;span title="шизотимия - аффектотимия"&gt;A:  &lt;font color="blue"&gt;3&lt;/font&gt;&lt;/span&gt;&lt;br&gt;&lt;span title="низкий IQ высокий"&gt;B:  &lt;font color="red"&gt;9&lt;/font&gt;&lt;/span&gt;&lt;br&gt;&lt;span title="Эго-слабость - Эго-сила"&gt;C:  &lt;font color="green"&gt;7&lt;/font&gt;&lt;/span&gt;&lt;br&gt;&lt;span title="покорность - доминирование"&gt;E:  &lt;font color="blue"&gt;2&lt;/font&gt;&lt;/span&gt;&lt;br&gt;&lt;span title="озабоченность - беспечность"&gt;F:  &lt;font color="blue"&gt;2&lt;/font&gt;&lt;/span&gt;&lt;br&gt;&lt;span title="слабость сверх-Я - сила сверх-Я"&gt;G:  &lt;font color="green"&gt;7&lt;/font&gt;&lt;/span&gt;&lt;br&gt;&lt;span title="робость - смелость"&gt;H:  &lt;font color="green"&gt;4&lt;/font&gt;&lt;/span&gt;&lt;br&gt;&lt;span title="суровость - мягкость"&gt;I:  &lt;font color="green"&gt;5&lt;/font&gt;&lt;/span&gt;&lt;br&gt;&lt;span title="доверчивость - подозрительност"&gt;L:  &lt;font color="blue"&gt;2&lt;/font&gt;&lt;/span&gt;&lt;br&gt;&lt;span title="практичность - мечтательность"&gt;M:  &lt;font color="blue"&gt;3&lt;/font&gt;&lt;/span&gt;&lt;br&gt;&lt;span title="наивность - искушенность"&gt;N:  &lt;font color="green"&gt;5&lt;/font&gt;&lt;/span&gt;&lt;br&gt;&lt;span title="самоуверенность - чувство вины"&gt;Q:  &lt;font color="green"&gt;7&lt;/font&gt;&lt;/span&gt;&lt;br&gt;&lt;span title="консерватизм - радикализм"&gt;Q1:&lt;font color="green"&gt;7&lt;/font&gt;&lt;/span&gt;&lt;br&gt;&lt;span title="социабельность - самодостаточность"&gt;Q2:&lt;font color="green"&gt;7&lt;/font&gt;&lt;/span&gt;&lt;br&gt;&lt;span title="импульсивность - самоконтроль"&gt;Q3:&lt;font color="red"&gt;8&lt;/font&gt;&lt;/span&gt;&lt;br&gt;&lt;span title="расслабленность - фрустрированость"&gt;Q4:&lt;font color="blue"&gt;3&lt;/font&gt;&lt;/span&gt;&lt;br&gt;&lt;/tt&gt;&lt;/td&gt;&lt;/tr&gt;&lt;tr&gt;&lt;td&gt;&lt;small&gt;&lt;b&gt;ОСНОВНАЯ ИНТЕPПPЕТАЦИЯ:&lt;/b&gt;&lt;/small&gt;&lt;br&gt;&lt;small&gt;&lt;b&gt;ПЕРВИЧНЫЕ ФАКТОРЫ (постоянно проявляющиеся):&lt;/b&gt;&lt;/small&gt;&lt;br&gt;&lt;font size="-2" color="navy"&gt;Шизотимия: кpитичный, эмоционально сух,скpытен,обособлен, холоден.&lt;br&gt;Высокий IQ: сообразительный, обучаем, интеллектуальный.&lt;br&gt;Покоpность: не склонен к доминированию,скромный, уступчивый, подчиняющийся.&lt;br&gt;Англоман: склонен к самоанализу, серьезный, остоpожный, сдерживает эмоции.&lt;br&gt;Доверчивость: терпимый, покладистый, соглашается с условиями, понимающий.&lt;br&gt;Практичный: руководствуется практическими соображениями, тpезвый.&lt;br&gt;Высокое самомнение: точный, волевой, действует по плану, контpолиpуется.&lt;br&gt;Низкая эрго-напряженность:флегматичный, pасслабленный, удовлетворенный.&lt;br&gt;&lt;/font&gt;&lt;small&gt;&lt;b&gt;ЛАТЕНТНЫЕ ФАКТОРЫ (имеющие тенденцию к проявлению):&lt;/b&gt;&lt;/small&gt;&lt;br&gt;&lt;font size="-2" color="navy"&gt;Высокая эго-сила:эмоционально зрелый, рассудительный, выдержанный.&lt;br&gt;Высокая суперэго-сила: моралист, имеет чувство долга, дисциплинированный.&lt;br&gt;Социальная pобость: застенчивый, настороженный, робкий, опасливый.&lt;br&gt;Чувство вины: тревожный, подавленный, обеспокоенный, депpессивный.&lt;br&gt;Pадикализм: экспериментатор, аналитик, свободномыслящий.&lt;br&gt;Независимость: находчивый, независим от гpуппы, самостоятельный, pешительный.&lt;br&gt;&lt;/font&gt;&lt;small&gt;&lt;b&gt;ВТОРИЧНЫЕ ФАКТОРЫ (интегративные свойства):&lt;/b&gt;&lt;/small&gt;&lt;br&gt;&lt;font size="-2" color="navy"&gt;Низкая общая тревожность. Спокойный, оптимистичный, жизнерадостный.&lt;br&gt;Интроверт. Направленность на свой внутренний мир. Сдержан.&lt;br&gt;&lt;/font&gt;&lt;/td&gt;&lt;/tr&gt;&lt;tr&gt;&lt;td&gt;&lt;small&gt;&lt;b&gt;ДОПОЛНИТЕЛЬНАЯ ИНТЕРПРЕТАЦИЯ:&lt;/b&gt;&lt;/small&gt;&lt;br&gt;&lt;font size="-2" color="navy"&gt;&lt;b&gt;ИНТЕЛЛЕКТ:&lt;/b&gt; ВЫСОКИЙ ИНТЕЛЛЕКТУАЛЬНЫЙ ПОТЕНЦИАЛ. СПОСОБЕН К ТВОРЧЕСКОЙ РАБОТЕ&lt;/font&gt;&lt;br&gt;&lt;font size="-2" color="navy"&gt;&lt;b&gt;ЭМОЦИИ:&lt;/b&gt; СРЕДНИЙ УРОВЕНЬ СТРЕССОУСТОЙЧИВОСТИ. ВОЗМОЖНЫ ЭМОЦИОНАЛЬНЫЕ СРЫВЫ&lt;/font&gt;&lt;br&gt;&lt;font size="-2" color="navy"&gt;&lt;b&gt;ВОЛЯ:&lt;/b&gt; ХОРОШО РАЗВИТАЯ СИЛА ВОЛИ. ЦЕЛЕУСТРЕМЛЕН, НАСТОЙЧИВ&lt;/font&gt;&lt;br&gt;&lt;font size="-2" color="navy"&gt;&lt;b&gt;МОРАЛЬ:&lt;/b&gt; ВЫСОКОМОРАЛЬНЫЙ. ОТВЕТСТВЕННЫЙ. НАДЕЖНЫЙ. ПЕДАНТИЧНЫЙ. СОВЕСТЛИВЫЙ&lt;/font&gt;&lt;br&gt;&lt;font size="-2" color="navy"&gt;&lt;b&gt;ЛИДЕРСТВО:&lt;/b&gt; К ЛИДЕРСТВУ НЕ СКЛОНЕН. ПОДЧИНЯЮЩИЙСЯ&lt;/font&gt;&lt;br&gt;&lt;font size="-2" color="navy"&gt;&lt;b&gt;ОБЩЕНИЕ:&lt;/b&gt; СЛАБО КОММУНИКАТИВЕН. ОБЩЕНИЕ СУГУБО ИЗБИРАТЕЛЬНОЕ&lt;/font&gt;&lt;br&gt;&lt;font size="-2" color="navy"&gt;&lt;b&gt;СТИЛЬ РАБОТЫ И ПРОФЕССИОНАЛЬНЫЕ ПРЕДРАСПОЛОЖЕННОСТИ:&lt;/b&gt; СКЛОНЕН К РАБОТЕ В СФЕРЕ ПРОИВОДСТВА: СРЕДНИЙ И МЛАДШИЙ ПЕРСОНАЛ&lt;/font&gt;&lt;br&gt;&lt;font size="-2" color="navy"&gt;&lt;b&gt;МОТИВАЦИЯ:&lt;/b&gt; СЛАБО МОТИВИРОВАННЫЙ. СКРОМНЫЙ УРОВЕНЬ ПРИТЯЗАНИЙ&lt;/font&gt;&lt;br&gt;&lt;/td&gt;&lt;/tr&gt;&lt;tr&gt;&lt;td&gt;&lt;small&gt;&lt;b&gt;КЛИНИЧЕСКАЯ ИНТЕРПРЕТАЦИЯ:&lt;/b&gt;&lt;/small&gt;&lt;br&gt;&lt;font size="-2" color="red"&gt;ПСИХОПАТИЗАЦИЯ ПО "PT" ТИПУ!&lt;/font&gt;&lt;br&gt;&lt;/td&gt;&lt;/tr&gt;&lt;tr&gt;&lt;td colspan="2" align="center"&gt;&lt;a href="http://www.colorpsy.boom.ru/tests.htm" target="_blank"&gt; Гендерные профили опросника Кеттелла 16-PF+&lt;/a&gt;&lt;br&gt;&lt;a href="http://trurl.h12.ru/test/" target="_blank"&gt;Протестируй себя&lt;/a&gt;&lt;/td&gt;&lt;/tr&gt;&lt;/table&gt;</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:berchenko:57517</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://berchenko.livejournal.com/57517.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://berchenko.livejournal.com/data/atom/?itemid=57517"/>
    <title>berchenko @ 2009-11-07T14:49:00</title>
    <published>2009-11-07T12:49:07Z</published>
    <updated>2009-11-07T12:49:16Z</updated>
    <content type="html">"В обществе, в которм люди пользуются большей свободой выбора, чем когда-либо в истории, они тем не менее возмущаются теми немногими оставшимися узами, которые их еще связывают. Опасность для таких обществ заключается в том, что люди вдруг обнаруживают себя в социальной изоляции; они вольны общаться с кем угодно, но не способны принимать на себя моральные обязательства, которые бы связывали их с другими людьми в истинные сообщества."&lt;br /&gt;Фрэнсис Фукуяма "Велииий разрыв"</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:berchenko:57274</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://berchenko.livejournal.com/57274.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://berchenko.livejournal.com/data/atom/?itemid=57274"/>
    <title>  Великий Разрыв</title>
    <published>2009-11-07T09:07:11Z</published>
    <updated>2009-11-07T09:07:18Z</updated>
    <content type="html">"Общение по выбору, которое люди по собственному желанию могли бы начинать и прекращать, рождает в них чувство одиночества и дезорентации, тоски по более глубоким и постоянным отношениям с другими людьми" &lt;br /&gt;Френсис Фукуяма "Великий Разрыв"</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:berchenko:56848</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://berchenko.livejournal.com/56848.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://berchenko.livejournal.com/data/atom/?itemid=56848"/>
    <title>berchenko @ 2009-11-06T21:20:00</title>
    <published>2009-11-06T19:20:56Z</published>
    <updated>2009-11-06T19:22:57Z</updated>
    <content type="html">Отчего происходила эволюция? Просто так, от нечего делать? Нет. Эволюция - это борьба одних с другими за жизненное пространство. Кто лучше всех приспособлен, тот и выживет. И факторы здесь играли роль исклюительно формальные, кто сумел лучше приспособиться, у кого лучше биологические даные и тд. &lt;br /&gt;"если хотите получить самую плодовитую самку дрозофилы, то надо ее отбирать строго по соответствующим биологическим факторам – активность половой жизни, скорость забеременевания, количество потомства. Но нельзя ее отбирать по любому внебиологическому фактору. Хотя бы по сходству жужжания ее с ритмикой дактилей поэзии Гомера. В противном случае мы получим рой слепых инфантильных мушек с гомерическим жужжанием, а не плодоносный отряд востроглазых жадных самок с венерическим желанием."&lt;br /&gt;&lt;a href="http://www.pravda.com.ua/news/2009/11/4/104658.htm"&gt;http://www.pravda.com.ua/news/2009/11/4/104658.htm&lt;/a&gt;&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Так и человек. Благодаря чему он разивается? Из-за конфликта с внешними условиями! Нет конфликта - нет развития. &lt;br /&gt;Человек, который не сталкивается с конфликтом, живет для себя, удовлетворяя свои потребности, постоянно повышая свою самооценку и самоудовлетворенность. Вобщем такоой человек становится эгоистом и никакой пользы для общественного развития не несет.&lt;br /&gt;Человек, с конфликтом сталкивающийся, начинает выдавать продукцию во вне, он начинает активно взаимодействовать с миром, больше отдавая чем получая. Он объективно не занимается повышением самооценки, но это не значит, что он не счастлив. Ибо самый счастливый не тот, кто больше получает, а тот, кто больше отдает, тот, чья продукция затребована другими людьми.&lt;br /&gt;И каждый может выбрать: заниматься самоудовлетворением, что намного легче и приятнее, или попробовать реализоваться в обществе, представляя собой ценность для других людей. Эволюция ведь не идет в одну сторону, она разновектона. Куда двигаться и к чему стремиться - решает каждый для себя.</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:berchenko:56814</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://berchenko.livejournal.com/56814.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://berchenko.livejournal.com/data/atom/?itemid=56814"/>
    <title>Мастер и Маргарита (с)</title>
    <published>2009-11-03T20:32:40Z</published>
    <updated>2009-11-03T20:32:50Z</updated>
    <content type="html">Тут  глаза гостя  широко открылись, и  он продолжал шептать,  глядя  на луну:&lt;br /&gt;     --  Она несла в  руках отвратительные, тревожные желтые цветы. Черт  их знает,  как их  зовут, но  они первые почему-то  появляются в  Москве. И эти цветы очень  отчетливо  выделялись  на черном ее весеннем пальто. Она  несла желтые цветы!  Нехороший цвет.  Она  повернула с Тверской в  переулок  и тут обернулась. Ну, Тверскую вы знаете? По Тверской шли  тысячи людей,  но я вам ручаюсь,  что увидела она меня одного и поглядела не то что тревожно, а даже как будто  болезненно.  И  меня  поразила  не  столько  ее  красота, сколько необыкновенное, никем не виданное одиночество в глазах!&lt;br /&gt;     Повинуясь этому желтому знаку, я тоже свернул в переулок и пошел  по ее следам. Мы шли по кривому,  скучному переулку безмолвно, я по одной стороне, а она  по другой.  И не было, вообразите,  в  переулке  ни души. Я  мучился, потому что  мне показалось, что с нею необходимо говорить, и тревожился, что я не вымолвлю ни одного слова, а она уйдет, и я никогда ее более не увижу...&lt;br /&gt;     И, вообразите, внезапно заговорила она:&lt;br /&gt;     -- Нравятся ли вам мои цветы?&lt;br /&gt;     Я отчетливо помню, как прозвучал ее голос,  низкий довольно-таки, но со срывами,  и,  как это  ни глупо, показалось,  что  эхо ударило в  переулке и отразилось от  желтой грязной стены. Я  быстро  перешел  на  ее  сторону  и, подходя к ней, ответил:&lt;br /&gt;     -- Нет.&lt;br /&gt;     Она поглядела на  меня удивленно,  а я вдруг, и совершенно  неожиданно,понял, что я  всю жизнь  любил именно  эту  женщину!  Вот так штука, а?  Вы,конечно, скажете, сумасшедший?&lt;br /&gt;     -- Ничего я не говорю, -- воскликнул Иван и добавил: -- Умоляю, дальше!&lt;br /&gt;     И гость продолжал:&lt;br /&gt;     --  Да, она поглядела  на меня удивленно,  а затем, поглядев,  спросила так:&lt;br /&gt;     -- Вы вообще не любите цветов?&lt;br /&gt;     В голосе ее  была, как мне показалось, враждебность. Я шел с нею рядом, стараясь идти в  ногу,  и, к удивлению моему, совершенно не чувствовал  себя стесненным.&lt;br /&gt;     -- Нет, я люблю цветы, только не такие, -- сказал я.&lt;br /&gt;     -- А какие?&lt;br /&gt;     -- Я розы люблю.&lt;br /&gt;     Тут я пожалел о том, что это сказал, потому что она виновато улыбнулась и бросила  свои цветы в канаву. Растерявшись немного, я все-таки поднял их и подал ей, но она, усмехнувшись, оттолкнула цветы, и я понес их в руках.&lt;br /&gt;     Так шли молча некоторое время, пока она не вынула у  меня из рук цветы, не бросила их  на  мостовую,  затем продела  свою руку в черной  перчатке  с раструбом в мою, и мы пошли рядом.&lt;br /&gt;     -- Дальше, -- сказал Иван, -- и не пропускайте, пожалуйста, ничего.&lt;br /&gt;     -- Дальше? -- переспросил  гость, -- что  же, дальше вы могли бы и сами угадать. -- Он вдруг вытер неожиданную слезу  правым рукавом и продолжал: -- Любовь выскочила перед нами, как из-под земли выскакивает убийца в переулке, и поразила нас сразу обоих!&lt;br /&gt;     Так поражает молния, так поражает финский нож!&lt;br /&gt;     Она-то, впрочем, утверждала впоследствии,  что это  не так, что  любили мы, конечно, друг друга давным-давно, не зная друг друга, никогда не видя, и что она жила с другим человеком, и я там тогда... с этой, как ее...&lt;br /&gt;     -- С кем? -- спросил Бездомный.&lt;br /&gt;     -- С этой... ну... этой, ну... -- ответил гость и защелкал пальцами.&lt;br /&gt;     -- Вы были женаты?&lt;br /&gt;     -- Ну да,  вот же я и щелкаю...  на этой...  Вареньке,  Манечке... нет, Вареньке... еще платье полосатое... музей... впрочем, я не помню.&lt;br /&gt;     Так вот она говорила, что с  желтыми  цветами в руках  она вышла в  тот день,  чтобы  я наконец ее  нашел,  и что если бы  этого  не произошло,  она отравилась бы, потому что жизнь ее пуста.</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:berchenko:56242</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://berchenko.livejournal.com/56242.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://berchenko.livejournal.com/data/atom/?itemid=56242"/>
    <title>дело в том, что человек внезапно смертен (с) Воланд</title>
    <published>2009-10-30T20:44:04Z</published>
    <updated>2009-10-30T20:56:57Z</updated>
    <content type="html">"Человек – это звучит гордо" - фраза моего тождика М.Горького.&lt;br /&gt;Так ли это?&lt;br /&gt;Человек испытывает страх, гордость, жалость, люовь, наслаждение, грусть, боль и много чего еще. &lt;br /&gt;Кое-что из этого перченя доступно и другим животным. Но человек владеет самым главным - способностью идеального отражения действительности. То есть человека выделило из природы его стремление создать свой идеальный мир, который он сконструировал в своих мыслях. Зачатки к этому наблюдаются и у других представителей живого мира, но человек в этом искусстве непревзойден. Человек создал цивилизацию, коотрая выделилась из естественного мира. &lt;br /&gt;Но жизнь банальна. Мы все функционируем на уровне банальностей. Поэтому есть разрыв. Несправедливость есть только потому, что человек может сравнивать. Мир не знает несправедливости, ее придумал человек. И он обречен на муки между идеальным и жизненным, между искусственным и естественным, между жизнеспособным и ... нежизнеспособным. Между жизнью и смертью.</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:berchenko:55041</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://berchenko.livejournal.com/55041.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://berchenko.livejournal.com/data/atom/?itemid=55041"/>
    <title>Максим Горький "Трое"</title>
    <published>2009-06-21T20:01:46Z</published>
    <updated>2009-06-21T20:03:26Z</updated>
    <content type="html">Прочитал произведение М. Горькго "Трое". Повесть о страшной бессмысленной жизни человека, который вырос в бедности, все мечтал о чистом и хорошем месте, где можно было спокойно работать себе в удовольствие. Но даже достигнув этого, он все-равно в душе ненавидел людей и не мог с ними жить. Заканчивается произведение тем, что главнй герой кончает жизнь, разбивая голову об стену.&lt;br /&gt;Итак, цитаты:&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Я знаю —  для нашего брата чистых да безгрешных женщин не приготовлено... нам они дороги. На них  ведь жениться надо: они детей родят... Чистое — всё для богатых... а  нам  —  огрызочки,  нам  —  ососочки,  нам  — заплёванное  да захватанное.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Поставь ты мне в жизни такое, что всегда бы незыблемо стояло; найди такое, что ни один самоумнейший человек ни обвинить, ни оправдать не мог... Найди такое! Не найдешь... Нет такого предмета в жизни...&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Ты  — дерзок! Именно так! Ты  — дерзок... Служащий мальчик должен быть смирен,  — смиренномудр,  как  сказано в писании...  Он&lt;br /&gt;живёт  на всём  хозяйском...  У  него  пища хозяйская,  и ум  хозяйский,  и честность тоже... А у  тебя — своё... Ты, например, в глаза человеку лепишь — вор! Это нехорошо, это дерзко... Ты — ежели честный — мне скажи об этом — тихонько скажи... Я уж сам определю всё, я — хозяин!.. А  ты вслух — вор!.. Нет, ты  погоди...  Коли из  троих один честен  —  это  для  меня ничего не значит... Тут особый счёт надобен... Если же один честен, а девять подлецы, никто не выигрывает... Но человек пропадает. А ежели семеро честных на трёх&lt;br /&gt;подлецов  — твоя взяла... Понял?  Которых больше, те  и правы... Вот  как о честности рассуждать надо...&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;В темноте его жизни как бы открывалась некая щель, и сквозь нее он скорее чувствовал, чем видел, вдали мерцание чего-то такого, с чем он еще не сталкивался.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Каждая  минута рождает что-нибудь новое, неожиданное, и жизнь поражает слух разнообразием  своих криков, неутомимостью движения, силой неустанного творчества.  Но  в  душе  Лунёва  тихо  и  мертво:  в  ней  всё  как  будто остановилось,  — нет ни дум,  ни желаний, только тяжёлая усталость. В таком состоянии он  провёл  весь день и потом ночь, полную  кошмаров...  и  много таких дней  и ночей. Приходили люди, покупали, что надо было им, и уходили, а он их провожал холодной мыслью:&lt;br /&gt;     «Я им не нужен, и они мне не нужны... Буду жить один...»&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;«Попался, — значит, виноват...»&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Не  только грабь, — убивай! — ничего не будет! Некому наказывать... Наказывают неумеющих, а кто умеет — тот всё может делать, всё!&lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Лунёв подумал о жадности человека, о том, как  много пакостей делают люди  ради  денег. Но тотчас же  представил, что  у  него —  десятки, сотни тысяч, о,  как бы он показал себя людям! Он  заставил бы их на четвереньках ходить пред  собой, он  бы...&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;  В  душе Лунёва  словно  назревал нарыв; жить  становилось  всё тошнее. Всего  хуже было  то, что  ему  ничего не хотелось делать:  никуда  его  не тянуло, но казалось порою, что он медленно и всё глубже опускается в тёмную яму.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt; Ему  представилось  огромное,  мокрое  поле, покрытое серыми  облаками небо, широкая дорога с берёзами по  бокам.  Он идёт  с котомкой за плечами, его ноги вязнут в грязи, холодный дождь бьёт в лицо.  А  в поле, на дороге, нет  ни  души...  даже  галок  на  деревьях  нет, и  над  головой безмолвно двигаются синеватые тучи...&lt;br /&gt;     «Удавлюсь», — равнодушно подумал он.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Скоро уже девочка взрастёт. Я спрашивала которых знакомых кухарок  и других баб — нет ли места где для девочки? Нет ей места, говорят... Говорят — продай!..  Так ей  будет  лучше...  дадут ей денег и  оденут...  дадут  и квартиру... Это бывает, бывает...  Иной богатый,  когда он уже станет хилым на  тело да  поганеньким  и  уже не любят его  бабы  даром...  то вот такой мерзюга  покупает себе  девочку... Может,  это и  хорошо  ей...  а  всё  же противно  должно  быть сначала...  Лучше бы  без этого... Лучше уж жить  ей голодной, да чистой, чем...&lt;br /&gt;     Она  закашлялась,  точно  поперхнувшись  каким-то  словом, но  тем  же равнодушным голосом докончила:&lt;br /&gt;     — Чем и поганой и голодной...&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Вообще, так  называемое правосудие  есть  в большинстве случаев лёгонькая комедия, комедийка, — говорил он, передёргивая плечами. — Сытые люди упражняются в  исправлении порочных наклонностей голодных людей. В  суде бываю часто, но не видал, чтобы голодные сытого судили...  если  же сытые сытого судят,  —  это они  его за жадность. Дескать —  не  всё  сразу хватай, нам оставляй.&lt;br /&gt; — Говорится: сытый голодного не разумеет, — сказал Илья.&lt;br /&gt;     - Пустяки! — возразил ему собеседник. — Великолепно разумеет, — оттого&lt;br /&gt;и строг...&lt;br /&gt; — Ну, если сытый да честный — ничего ещё! — вполголоса говорил Илья, — а когда сытый да подлый, — как может он судить человека?&lt;br /&gt;     —  Подлецы  —  самые  строгие  судьи.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Я  сам скорее  собаку пожалею, чем вас...  Вот  если бы  мог я... уничтожить  вас... всех!&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Кабы знал я, какой силой раздавить вас можно! Не знаю!..&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Холодная, серая  каменная  стена встала  пред  ним. Удар, похожий  на всплеск речной волны, раздался во тьме ночи, он прозвучал&lt;br /&gt;тупо, коротко и замер...&lt;br /&gt;     Потом  ещё  две  тёмные  фигуры скатились  к стене.  Они  бросились на третью,  упавшую у подножия  стены, и скоро  обе выпрямились...  С горы ещё бежали люди, раздавались удары их ног, крики, пронзительный свист...&lt;br /&gt;     — Разбился? — задыхаясь, спросил один полицейский.&lt;br /&gt;     Другой зажёг спичку, присел  на  землю.  У ног его лежала рука, пальцы её, крепко стиснутые в кулак, тихо расправлялись.&lt;br /&gt;     — Совсем, кажись... башка лопнула...&lt;br /&gt;     — Гляди — мозг...</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:berchenko:54837</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://berchenko.livejournal.com/54837.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://berchenko.livejournal.com/data/atom/?itemid=54837"/>
    <title>айм бек</title>
    <published>2009-06-21T19:47:45Z</published>
    <updated>2009-06-21T20:06:33Z</updated>
    <content type="html">После некоторго перерыва и молчания решил продолжить дневник. А поскольку его все-равно никто не читает, то он будет в форме мыслей о жизни либо цитат из прочитанного мной.</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:berchenko:53488</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://berchenko.livejournal.com/53488.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://berchenko.livejournal.com/data/atom/?itemid=53488"/>
    <title>berchenko @ 2008-12-03T22:36:00</title>
    <published>2008-12-03T20:37:02Z</published>
    <updated>2008-12-04T16:59:55Z</updated>
    <lj:music>Элизиум - Мир не изменится</lj:music>
    <content type="html">Ты закрыл глаза, сжег свои мосты, &lt;br /&gt;как наш мир далек от твоей мечты, &lt;br /&gt;ты искал дорогу к ней, сотни книг прочитал до дыр, &lt;br /&gt;и воздвиг в мечтах совершенный мир.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Но мечты развеятся, мир не изменится, &lt;br /&gt;он бывает так жесток, но не просто так, &lt;br /&gt;мало просто ждать, мечтать и надеяться, &lt;br /&gt;нужно сделать нам самим хотя бы первый шаг.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Ты закрыл глаза, чей-то палец нажал курок, &lt;br /&gt;боль не лечит боль, настоящий мир жесток, &lt;br /&gt;города сплетаются в лабиринты чужих квартир, &lt;br /&gt;и в душе рождается иллюзорный мир.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Но мечты развеятся,  мир не изменится, &lt;br /&gt;он бывает так жесток, но не просто так, &lt;br /&gt;мало просто ждать, мечтать и надеяться, &lt;br /&gt;нужно сделать нам самим хотя бы первый шаг.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Ты закрыл глаза и закрыв проиграл войну,&lt;br /&gt;сто чужих идей не заменят твою одну&lt;br /&gt;управляешь только сам ты своей судьбой,&lt;br /&gt;сделай так, чтоб этот мир стал твоей мечтой!&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Загадай желание, мир не изменится, &lt;br /&gt;нелегко дается нам только первый шаг, &lt;br /&gt;но дает нам шанс на что-то надеяться &lt;br /&gt;лишь любовь, нам без нее в жизни все не так.</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:berchenko:49221</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://berchenko.livejournal.com/49221.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://berchenko.livejournal.com/data/atom/?itemid=49221"/>
    <title>berchenko @ 2008-10-03T11:04:00</title>
    <published>2008-10-03T08:04:30Z</published>
    <updated>2009-07-17T20:34:27Z</updated>
    <lj:music>Т!К - Білі троянди</lj:music>
    <content type="html">"Наверное все сводится к простому выбору: начни жить или начни умирать" - (с) Побег из Шоушенка&lt;br /&gt;Там главный герой был посажен в пожизненную тюрьму. Над ним издевались физически. Но он не сломался внутри. Он двадцать лет делал подкоп, чтобы проплозти через канаву с дерьмом на свободу и сбежать. И приведенную фразу он говорит перед самым побегом. Все дело в том, как ты поставишь цель и каким ты останешься человеком.</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:berchenko:49114</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://berchenko.livejournal.com/49114.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://berchenko.livejournal.com/data/atom/?itemid=49114"/>
    <title>что объединит Украину? - 2</title>
    <published>2008-09-23T19:16:19Z</published>
    <updated>2008-09-23T19:16:19Z</updated>
    <content type="html">Соціальний фактор зможе об’єднає Україну&lt;br /&gt;23.09.2008 15:20 ___ Віктор Каспрук, для УП&lt;br /&gt;&lt;a href="http://www.pravda.com.ua/news/2008/9/22/81603.htm"&gt;http://www.pravda.com.ua/news/2008/9/22/81603.htm&lt;/a&gt;&lt;br /&gt;Согласен с автором статьи. Вот цитаты:&lt;br /&gt;"Очевидно, що одним із вирішальних факторів, що може об’єднати Україну – це урівноваження її соціальної складової і підвищення рівня життя людей.&lt;br /&gt;Якщо пригадати піраміду потреб людини, котру вивів психолог Абрахам Маслоу, то базовою потребою є матеріальне благополуччя. І поки воно не буде задоволено, люди, у переважній більшості випадків, і українська дійсність наглядно довела це, не думатимуть ані про культуру, ані про історію, ні тим більше про об'єднання.&lt;br /&gt;А от коли пересічні українські громадяни масово вважатимуть "як це мені повезло, що я живу саме в Україні, а не де інде", то тоді і до мови державної ставлення буде зовсім інакшим, і до всього іншого.&lt;br /&gt;На жаль, іншого шляху українізувати південь і схід немає. Адже неможливо думати про високе, коли не завжди знаєш, як прогодувати сім’ю. Й хоча це дуже змахує на "ковбасну ідеологію", проте починати потрібно саме з цього, а за цим й підтягувати усі інші високі естетичні потреби людини.&lt;br /&gt;Йдеться не про примітивні економічні і соціальні чинники. А, приміром, про спроможність харчуватися здоровою та екологічно чистою їжею, що включає всі необхідні для людини компоненти.&lt;br /&gt;Мати доступ до якісного і всебічного медичного обслуговування, житла, освіти, тощо.&lt;br /&gt;Відпочивати в Криму чи у Карпатах хоча б раз на рік. На жаль, поки що для більшості населення України все це не є доступним.&lt;br /&gt;При чому, якщо економічний чинник не є прямою причиною культурного зросту, він є причиною супутньою, але необхідною. "</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:berchenko:48708</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://berchenko.livejournal.com/48708.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://berchenko.livejournal.com/data/atom/?itemid=48708"/>
    <title>что объединит Украину?</title>
    <published>2008-09-23T08:56:25Z</published>
    <updated>2008-09-23T08:56:25Z</updated>
    <content type="html">Рекомендую: &lt;br /&gt;Схід і захід разом: миссия невыполнима?&lt;br /&gt;19.09.2008 13:47 ___ Михайло Дубинянський, для УП &lt;br /&gt;&lt;a href="http://www.pravda.com.ua/news/2008/9/19/81540.htm"&gt;http://www.pravda.com.ua/news/2008/9/19/81540.htm&lt;/a&gt;&lt;br /&gt;Согласен с автором на все 100 %. Вот отрывки из статьи:&lt;br /&gt;"Энтузиасту и романтику трудно признать жестокую истину: национальное возрождение в его нынешнем виде и консолидация Украины – две вещи несовместимые. Необходимо сделать выбор: либо воздержаться от резких движений на ниве языка, истории, религии, либо смириться с прогрессирующим расколом государства.&lt;br /&gt;Общество можно консолидировать двумя путями – взяв на вооружение Идею или же Прагматизм. Адепты национального возрождения по-украински всецело преданы Идее. Они уверены: страну объединит язык Шевченко и Стуса, Конотопская битва, воины УПА, единая поместная церковь.&lt;br /&gt;При этом не учитывается одно важное обстоятельство. История, язык, религия – все эти ценности иррациональны; их принимают не разумом, а сердцем. Для тебя они могут значить очень много, но для носителя другой культурной традиции не значат ничего.&lt;br /&gt;Как же сплотить страну? Выход один: прагматичные гражданские ценности.&lt;br /&gt;Экономический рост, развитие инфраструктуры, конкурентоспособность Украины на мировых рынках – в этом заинтересованы оба берега Днепра. И Львову, и Донецку необходимы верховенство закона, свобода слова, прозрачность власти, ибо каждый из нас может столкнуться с произволом чиновников, ущемлением личных прав и свобод. Востоку и Западу одинаково важен авторитет Украины в глобальном мире. &lt;br /&gt;Собрался ли житель Луцка на заработки в Европу, отправился ли полтавчанин в турпоездку, решил ли крымчанин отовариться на популярном интернет-аукционе Ebay – их воспринимают как граждан Ukraine, и отношение к ним будет напрямую зависеть от репутации нашей страны.&lt;br /&gt;Гражданские ценности, гражданская взаимодействие, гражданская общество – вот потенциальные мостики между Востоком и Западом; нити, которыми можно скрепить расколотую страну. Объединение усилий ради общей выгоды – это не трипольские черепки. Это рационально и понятно каждому.&lt;br /&gt;Украинские патриоты, влюбленные в "Нацию", привыкли игнорировать элементарное понятие "Гражданин". &lt;br /&gt;Как быть с щекотливыми гуманитарными проблемами, потенциальным источником конфронтации? Единственное разумное решение – не делать эти вопросы приоритетами государственной политики. Пускай перипетиями 1930-х годов и Второй мировой занимаются не министры и спецслужбы, а профессиональные историки."</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:berchenko:47762</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://berchenko.livejournal.com/47762.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://berchenko.livejournal.com/data/atom/?itemid=47762"/>
    <title>с оф.сайта Элизиума</title>
    <published>2008-08-09T16:25:14Z</published>
    <updated>2008-08-09T16:25:14Z</updated>
    <content type="html">Всем, всем галактический привет! &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Наступил последний месяц лета, и мы, как и планировали, отправились в студию, где проведём весь август, сочинив и записав добрую «половину» &lt;b&gt;будущего номерного студийного альбома&lt;/b&gt; (предыдущий «На окраинах вселенной» выходил в 2005 году). Студия нами выбрана в родном Нижнем Новгороде (Гост рекордс), то же самое волшебное место, откуда вылетела в свет первая ласточка грядущего альбома – макси-сингл «Дети мишени/убийцы». &lt;br /&gt;Будущий альбом, имеющий в данный момент &lt;b&gt;рабочее название «13»&lt;/b&gt;, с одной стороны, будет некоторым продолжением «линии» группы, взятой на макси-сингле, с другой стороны, как нам кажется, не будет столь категоричным и концептуально узко направленным. Надеемся, найдётся место и для стёба, и для самоиронии, а может быть и для «романтики»)) Ну, и конечно, не обойдётся без «серьёзных» и даже «провокационных» песен. &lt;br /&gt;Что получится в итоге, мы сами ещё плохо представляем, и открыть какие-то конкретные тайны касаемо будущей пластинки не можем - так как просто, не знаем их сами. Наверное, впервые в истории Элизиума, группа находится в студии, сочиняя песни буквально на ходу, в процессе записи…&lt;br /&gt;Проведя август в четырёх студийных стенах, закончим сессию большим сольным концертом в Москве: 29 августа в клубе Точка. После, всей группой проведём неделю на море, отдыхая и заряжаясь полезной для наших ослабленных роком организмов солнечной энергией. Потом отбомбим «десяток» сентябрьских концертов по городам и весям, и в октябре вернёмся к работе над альбомом. &lt;b&gt;Релиз планируем на конец ноября - начало декабря 2008 года,&lt;/b&gt; к 13-ому, юбилейному дню рождения Элизиума.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Любви вам, Мира, Космоса и Рока!!! &lt;br /&gt;Ваши Элы)</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:berchenko:47102</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://berchenko.livejournal.com/47102.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://berchenko.livejournal.com/data/atom/?itemid=47102"/>
    <title>berchenko @ 2008-07-25T22:57:00</title>
    <published>2008-07-25T19:57:42Z</published>
    <updated>2008-07-25T19:57:42Z</updated>
    <lj:music>Элизиум - Дети-мишени</lj:music>
    <content type="html">Их тела беззащитны, &lt;br /&gt;Души слишком ранимы &lt;br /&gt;Чтоб терпеть эту боль … &lt;br /&gt;Что мы делаем с ними? &lt;br /&gt;Оставляем им страх &lt;br /&gt;И страданья в наследство &lt;br /&gt;Словно каждый из нас - &lt;br /&gt;Изнасилован с детства &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;В мире странных идей &lt;br /&gt;Что их ждёт – неизвестно … &lt;br /&gt;Среди взрослых людей &lt;br /&gt;Им становится тесно … &lt;br /&gt;Так испортить свой мир - &lt;br /&gt;Тоже надо уметь &lt;br /&gt;И в рисунках детей - &lt;br /&gt;Танки, взрывы и смерть! &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Чья-то потная страсть &lt;br /&gt;Чья-то боль, детский крик &lt;br /&gt;Вырастают лишь те &lt;br /&gt;Кто с годами привык &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Мы свои корабли &lt;br /&gt;Посадили на мели &lt;br /&gt;Посмотрите на тех &lt;br /&gt;Кто у нас на прицеле… &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Дети-мишени &lt;br /&gt;Взрослых амбиций &lt;br /&gt;Дети – заложники &lt;br /&gt;Вечных традиций &lt;br /&gt;Похоти, жадности, &lt;br /&gt;Прочих жестоких страстей &lt;br /&gt;Взрослые игры &lt;br /&gt;Всегда убивают детей &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Им уже безразличны &lt;br /&gt;Чей-то страх, чьи-то слезы &lt;br /&gt;Твоя жизнь в их глазах &lt;br /&gt;Это стоимость дозы &lt;br /&gt;И желание убить... &lt;br /&gt;Убить жадно и дико &lt;br /&gt;Надругаясь жестоко &lt;br /&gt;Чтоб устал ты от крика &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Они выберут цель &lt;br /&gt;Для кровавой расправы &lt;br /&gt;Истязая тебя &lt;br /&gt;Просто ради забавы &lt;br /&gt;И мольбы о пощаде &lt;br /&gt;Опьяняют детей &lt;br /&gt;Они рвут твоё тело &lt;br /&gt;Превращаясь в зверей &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Детство – это мечты, &lt;br /&gt;Неба ласковый цвет, &lt;br /&gt;Мама, папа, сестра &lt;br /&gt;Мир, которого нет … &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Мы свои корабли &lt;br /&gt;Посадили на мели &lt;br /&gt;Начинается шторм - &lt;br /&gt;Мы уже не успели… &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Дети – убийцы, &lt;br /&gt;Мы – на прицеле, &lt;br /&gt;Ярость без смысла, &lt;br /&gt;Жестокость без цели &lt;br /&gt;Жизнь их задела &lt;br /&gt;Своим равнодушным плечом &lt;br /&gt;Жертва мечтает &lt;br /&gt;Когда-нибудь стать палачом &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Чем измерить - и как &lt;br /&gt;Цену детской мечты? &lt;br /&gt;Что мы можем им дать &lt;br /&gt;Кроме слов пустоты? &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Мы свои корабли &lt;br /&gt;Посадили на мели &lt;br /&gt;Мы стоим у черты &lt;br /&gt;Мы уже на пределе &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Дети-мишени &lt;br /&gt;Дети-убийцы &lt;br /&gt;Время уходит &lt;br /&gt;Не повторится &lt;br /&gt;Что ты увидишь &lt;br /&gt;Когда им посмотришь в глаза &lt;br /&gt;С легкого ветра &lt;br /&gt;Начнется большая гроза</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:berchenko:45064</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://berchenko.livejournal.com/45064.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://berchenko.livejournal.com/data/atom/?itemid=45064"/>
    <title>Я памятник себе…</title>
    <published>2008-06-06T12:38:16Z</published>
    <updated>2008-06-06T12:39:31Z</updated>
    <content type="html">Сказочные фигуры из песка на площади Свободы – реальное осуществление мечты мэра Михаила Добкина. Вглядитесь повнимательней в лица волшебных персонажей: многие из них похожи на отцов города. А гигантская говорящая голова – просто копия городского головы.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;a href="http://pics.livejournal.com/berchenko/pic/0000rrys"&gt;&lt;img src="http://pics.livejournal.com/berchenko/pic/0000rrys" title=""&gt;&lt;/a&gt;&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;(с) Городской дозор</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:berchenko:42735</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://berchenko.livejournal.com/42735.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://berchenko.livejournal.com/data/atom/?itemid=42735"/>
    <title>Олександр Бобик "Прорив чи катастрофа?" 07.04.2008 "Українська правда" (с)</title>
    <published>2008-04-08T13:05:03Z</published>
    <updated>2008-04-08T13:05:03Z</updated>
    <content type="html">Будь-який етнос створюється Всесвітом не просто так, а для виконання якоїсь певної всесвітньої місії, і цьому етносу "призначається зверху" певний оптимальний соціально-економічний устрій.&lt;br /&gt;По мірі реалізації цієї місії етнос проходить чотири стадії: зародження, підйому, розквіту та занепаду. Зародження та зростання могутності будь-якої людської спільноти базується на позитивному балансі енергії соціотворення. Спочатку з’являється якась ідея, потім вона знаходить прихильників, що готові заради неї жертвувати власним благополуччям.&lt;br /&gt;Суспільство зростає чисельно і якісно. Головна характеристика його членів на даному етапі – це переважання їхніх можливостей, результатів їхньої праці над їхнім споживанням. Люди вірять у якусь ідею і задовольняються тим, що їхні зусилля наближають їх до "світлого майбутнього".&lt;br /&gt;На основі цієї віри вони встановлюють у суспільстві високі моральні норми та вимоги до обмеження матеріального споживання, що дозволяють їм добиватися поставлених завдань. Інакше і бути не може – адже будь-яке зростання є позитивною різницею між виробництвом та споживанням.&lt;br /&gt;&lt;a name="cutid1"&gt;&lt;/a&gt;&lt;br /&gt;Диктатура моральних норм та ідей у суспільстві неминуче втілюється у тоталітаризмі. Причиною цього є те, що абсолютну більшість населення у будь-якому суспільстві становлять нормальні середньостатистичні люди, що мало розуміються на високих ідеях, і для котрих своя сорочка завжди ближче до тіла. &lt;br /&gt;Відмовлятися від свого задоволення такі люди здатні лише у екстремальних ситуаціях, при відсутності іншого способу для виживання.&lt;br /&gt;Усі етноси зароджуються саме в таких ситуаціях, коли невеликій фанатично настроєній частині, еліті суспільства, вдається переконати решту у необхідності самообмеження для врятування народу та реалізації великої ідеї.&lt;br /&gt;Еліта стає аристократією, владною верхівкою, що керується у вирішенні повсякденних справ власними уявленнями і нав’язує суспільству в цілому власний стиль поведінки.&lt;br /&gt;При такому аристократичному тоталітаризмі на стадії підйому кожен працює багато, а споживає мало. Суспільство ставить перед собою завдання і успішно їх розв’язує. Нація рухається до процвітання.&lt;br /&gt;Матеріальний підйом суспільства продовжується до того часу, коли нагромаджені блага та досягнутий рівень споживання можуть забезпечити задоволене існування усіх членів суспільства. Тоді сенс самопожертви та служіння ідеї зникає, так само зникає необхідність у чіткій диференціації Добра і Зла.&lt;br /&gt;Момент переходу суспільства від слідування моральним нормам до толерування їхнього порушення стає вододілом між стадіями підйому та занепаду.&lt;br /&gt;При зростанні матеріального добробуту народу настає такий момент, коли всього достатньо і пасивна більшість перестає розуміти сенс відмови від насолод життя. Вона висуває нових лідерів, що палко критикують минулий "тоталітаризм", і ця критика знаходить гарячий відгук у "звільненого народу".&lt;br /&gt;Моральні обмеження падають, високі ідеали скидаються з п’єдесталів, народ поринає у споживання замість нагромадження. Корупція, марнотратство, розпуста, перверзії... стають нормою життя. Сексуально і матеріально обдаровані нувориші стають ідолами суспільства, а ідейні герої минулого – персонажами казок і легенд.&lt;br /&gt;Забувши ідею, мету, для якої він створювався, етнос починає розповзатися по швах, втрачаючи диференціацію "свій-чужий". Єдине, що залишається – матеріальні інтереси.&lt;br /&gt;На зміну аристократії, тобто "владі кращих", приходить демократія, "влада народу", який у більшості нічого, крім "хліба і видовищ" не сприймає і не розуміє.&lt;br /&gt;Отже, перехід суспільства від зростання до занепаду відбувається в момент зняття моральних обмежень на надмір споживання. І це теж логічно – коли ніхто не хоче нічим жертвувати, коли кожен намагається спожити більше, ніж створити, народ може розвиватися тільки по спадній.&lt;br /&gt;З того, що відбувається зараз в Україні, можна зробити певний висновок: життя цього народу є далеким від оптимального, особливо його соціально-економічний лад.&lt;br /&gt;Апологети ринкової економіки вважають причиною цього недостатню рішучість урядів у проведенні ринкових реформ. Мовляв, все, від чого ми бідуємо – це залишки "проклятого комунізму". От, якби цей "комунізм" рішучіше викорінювався, то все було б гаразд.&lt;br /&gt;Тільки дозволимо собі з цим не погодитися. Результати будь-яких соціальних реформ дають ефект максимум через чотири роки. Будь-які реформи у правильному напрямі завжди приводять до негайного і видимого позитивного ефекту (порівняйте з відродженням України при Скоропадському у 1918 році).&lt;br /&gt;Якщо судити за обсягом свобод індивіда, то рівень реальної "ринковості" українського суспільства вже давно перевищив такий у країнах західної Європи.&lt;br /&gt;Якщо народ рухається у протилежний від своєї місії бік, то він страждає та чисельно вимирає. Цю картину спостерігаємо в Україні у повному обсязі. Але буває і так, що життєдіяльність народу підтримується сторонніми вливаннями, що дають йому можливість "грішити" значно довше, ніж цього можна було б сподіватися.&lt;br /&gt;Сучасна Україна утворилася не на пустому місці, а на руїнах СРСР, що відзначався невисокою економічною ефективністю використання своїх ресурсів. Ринкова економіка підвищила ефективність використання цих ресурсів, зробивши його економічно вигідним, тому деякий час вдається жити зовсім непогано, з огляду на нікчемну працездатність вітчизняного народного господарства.&lt;br /&gt;Згадати б лише продану наліво за роки незалежності військову техніку на 32 мільярди доларів США. А запаси сировини? А стратегічні запаси? А природні ресурси...&lt;br /&gt;Але головні багатства СРСР, що дають сьогодні можливість не зважати на моральні ідеали і вправлятися в розпусті, лежали, головним чином, у сфері людського фактору. Союз славився освіченістю населення та фаховістю науковців. За роки незалежності з України на Захід виїхало біля 50 тисяч наукових працівників зі 100 тисяч – і це далеко не гірша половина. &lt;br /&gt;Українські заробітчани фінансують добробут українців на 22 мільярди доларів на рік. В абсолютній більшості – це люди, що здобули освіту і трудові навики, сформували свій працелюбний менталітет при "комунізмі".&lt;br /&gt;Їхні ровесники в Україні "латають діри" в новій ринковій економіці. І при цьому спиваються. Бо не знаходять розуміння у сучасного суспільства.&lt;br /&gt;При СРСР 15% незаміжніх українок жило активним статевим життям. Зараз – більше половини. Але навіть з точки зору примітивної медицини, кількість чоловіків на жіночу душу, вірніше, тіло є обернено пропорційною до кількості та якості його потомства.&lt;br /&gt;Сьогодні проїдається і пропивається не в останню чергу все те, що було створене самовідданою працею та жертвами "будівників комунізму", безвідносно до питання правильності їхньої ідеології. Очевидно, що сучасне українське суспільство і є тим реальним ідеалом, за котрий боролися наші предки.&lt;br /&gt;Якби не було залишених нам Союзом трудових резервів та матеріальних запасів – на скільки часу сучасним "ринковим" українцям вистачило б їхніх власних надбань при теперішньому способі життя? Чи готова сучасна "мобілізована" українська молодь продовжувати "трудові вахти" своїх батьків?&lt;br /&gt;Як тільки ідеологічні завдання відпали, нагромаджене пустили на споживання. Отже, основою сучасного марнотратства є майно, зібране у часи панування ідеї і для її реалізації. І те, що його зараз можна безкарно проїдати – результат усунення цієї ідеї з суспільного життя.&lt;br /&gt;Момент зняття моральних обмежень з українського народу відбувся при розпаді СРСР. Саме тому сучасне українське суспільство слід трактувати не як фазу зародження та підйому нового українського етносу, а як фазу розпаду старого українського етносу. Що був родом з СРСР.&lt;br /&gt;Зміна політичного забарвлення в даному випадку ніякої вирішальної ролі не грає. Рим свого часу в аналогічній ситуації перейшов від республіканської до монархічної форми правління, але ніхто ж не вважає це моментом появи нового етносу.&lt;br /&gt;Якщо когось бентежить протилежна полярність капіталізму і марксизму – нехай не денервується зайве. З точки зору фундаментальних цінностей та історичних завдань (а саме ці фактори лежать в основі етногенезу) і те, і друге – близнюки-браття.&lt;br /&gt;Тільки для більшості народів СРСР більш природнім був соціалістичний спосіб індустріалізації, а для США – капіталістичний. А мета була одна. Навіть перегони між собою влаштовували.&lt;br /&gt;В принципі, у стадії занепаду зараз знаходиться уся ринкова демократія, тільки для країн "золотого мільярду" вона є більш природною формою існування, ніж для слов’ян. Тому й рівень життя і самопочуття в них вищі, ніж у нас. І "розпадатися" довше будуть.&lt;br /&gt;</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:berchenko:41906</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://berchenko.livejournal.com/41906.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://berchenko.livejournal.com/data/atom/?itemid=41906"/>
    <title>мое любимое из "Собачьего сердца"</title>
    <published>2008-02-24T21:25:12Z</published>
    <updated>2008-02-24T21:25:12Z</updated>
    <content type="html">&lt;a name="cutid1"&gt;&lt;/a&gt;     -  Опять! - Горестно  воскликнул Филипп Филиппович,  - ну, теперь стало быть,  пошло,  пропал  калабуховский   дом.  Придется  уезжать,   но   куда спрашивается.  Все будет, как по маслу.  Вначале каждый вечер пение, затем в сортирах замерзнут трубы,  потом  лопнет котел в  паровом  отоплении  и  так далее. Крышка Калабухову.&lt;br /&gt;     -  Убивается  Филипп Филиппович,  -  заметила,  улыбаясь, Зина и унесла груду тарелок.&lt;br /&gt;     -  Да ведь как не  убиваться?!  - Возопил Филипп Филиппович, - Ведь это какой дом был - вы поймите!&lt;br /&gt;     -  Вы слишком мрачно  смотрите  на вещи, Филипп Филиппович, -  возразил красавец тяпнутый, - они теперь резко изменились.&lt;br /&gt;     -  Голубчик, вы меня знаете? Не  правда ли? Я - человек фактов, человек наблюдения. Я - враг необоснованных гипотез. И это очень хорошо  известно не только в  россии,  но и в европе. Если я что-нибудь говорю, значит, в основе лежит некий  факт, из  которого я  делаю вывод. И вот  вам  факт:  вешалка и калошная стойка в нашем доме.&lt;br /&gt;     - Это интересно...&lt;br /&gt;     Ерунда - калоши. Не  в  калошах счастье,  -  подумал пес, - но личность выдающаяся.&lt;br /&gt;     - Не угодно ли - калошная стойка. С 1903года я живу в этом доме. И вот, в течение этого времени  до  марта  1917 года не  Было  ни одного  случая  - подчеркиваю красным карандашом н и  о д н о г о - чтобы из нашего  парадного внизу при общей  незапертой двери  пропала хоть  одна пара калош.  Заметьте, здесь 12 квартир, у меня прием. В марте 17-го  года  в один прекрасный  день пропали все калоши, в том числе две  пары моих, 3  палки, пальто и самовар у швейцара. И  с  тех  пор  калошная  стойка  прекратила  свое существование. Голубчик!  Я  не  говорю  уже  о паровом отоплении.  Не  говорю.  Пусть: раз социальная  революция  -  не нужно  топить. Но  я  спрашиваю:  почему, когда началась вся эта история, все стали ходить  в грязных калошах  и валенках по мраморной лестнице? Почему калоши нужно до сих пор еще запирать под замок? И еще  приставлять  к ним солдата, чтобы кто-либо  их не стащил? Почему убрали ковер  с парадной лестницы? Разве  карл маркс запрещает держать  на лестнице ковры?  Разве  где-нибудь   у   карла   маркса   сказано,  что  2-й  подьезд калабуховского дома  на пречистенеке следует забить досками и ходить  кругом через черный двор?  Кому это нужно? Почему пролетарий не может оставить свои калоши внизу, а пачкает мрамор?&lt;br /&gt;     -  Да у него ведь, Филипп Филиппович,  и  вовсе нет калош,  - заикнулся было тяпнутый.&lt;br /&gt;     - Ничего похожего! - Громовым голосом ответил Филипп Филиппович и налил стакан вина. - Гм... Я не признаю ликеров после обеда: они тяжелят и сквернодействуют на печень... Ничего подобного!  На нем  есть теперь калоши и эти кмои! Это как раз те самые калоши, которые исчезли весной 1917 года. Спрашивается, - ктоих попер? Я? Не может быть. Буржуй саблин?  (Филипп  Филиппович   ткнул   пальцем   в   потолок).  Смешно  даже предположить. Сахарозаводчик полозов?  (Филипп Филиппович указал вбок). Ни в коем случае! Да-с! Но хоть бы они их снимали на лестнице! (Филипп Филиппович начал  багроветь).  На  какого  черта  убрали  цветы  с   площадок?   Почему&lt;br /&gt;электричество, которое,  дай бог памяти, тухло в течение 20-ти лет два раза, в  теперешнее  время  аккуратно  гаснет  раз  в  месяц?  Доктор  Борменталь, статистика  - ужасная  вещь.  Вам, знакомому  с моей  последней работой, это известно лучше, чем кому бы то ни было другому.&lt;br /&gt;     - Разруха, Филипп Филиппович.&lt;br /&gt;     -  Нет,  - совершенно  уверенно  возразил Филипп Филиппович, -  нет. Вы первый, дорогой Иван Арнольдович,воздержитесь  от употребления  самого этого слова.  Это  -  мираж, дым,  фикция, - Филипп  Филиппович  широко растопырил короткие пальцы, отчего две тени,  похожие на черепах, заерзали по скатерти. - Что такое  эта  ваша разруха? Старуха с клюкой? Ведьма, которая выбила все&lt;br /&gt;стекла,  потушила  все  лампы?  Да  ее  вовсе  и  не  существует.   Что   вы подразумеваете  под этим словом?  -  Яростно  спросил  Филипп  Филиппович  у несчастной картонной утки, висящей  кверху ногами рядом с буфетом,  и сам же ответил за нее. - Это вот что: если я, вместо того, чтобы оперировать каждый вечер, начну у себя в квартире петь хором, у меня настанет разруха.  Если я, входя в уборную, начну, извините за выражение, мочиться мимо унитаза и то же самое будут  делать  зина  и Дарья  Петровна,  в  уборной  начнется разруха.&lt;br /&gt;Следовательно,  разруха  не  в  клозетах,  а в  головах. Значит,  когда  эти баритоны  кричат  "бей  разруху!"   -  Я  смеюсь.(Лицо  Филиппа  Филипповича перекосило  так,  что тяпнутый  открыл  рот).Клянусь  вам,  мне  смешно! Это означает, что каждый из них должен лупить  себя по  затылку! И вот, когда он вылупит из себя всякие галлюцинации и займется чисткой сараев - прямым своим делом, - разруха исчезнет сама собой. Двум богам служить  нельзя! Невозможно в  одно  время  подметать  трамвайные  пути  и  устраивать  судьбы  каких-то испанских оборванцев! Это никому не  удается, доктор, и  тем более -  людям, которые,  вообще отстав в развитии от европейцев лет на 200, до сих  пор еще не совсем уверенно застегивают свои собственные штаны!</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:berchenko:38827</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://berchenko.livejournal.com/38827.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://berchenko.livejournal.com/data/atom/?itemid=38827"/>
    <title>Знати достатньо</title>
    <published>2008-01-20T10:59:09Z</published>
    <updated>2008-01-20T10:59:09Z</updated>
    <lj:music>Фліт</lj:music>
    <content type="html">Ми весь час вперед кудись ідем, &lt;br /&gt;не без проблем, та все ж ідем.&lt;br /&gt;Хтось штовхає в бік то тут то там&lt;br /&gt; а ми гребем, все йдем і йдем.&lt;br /&gt;Десь смішні незграбні, добрі або злі,&lt;br /&gt;Часом чиїсь жертви, часом хижаки.&lt;br /&gt;Шлях легкий обрати схильні залюбки&lt;br /&gt;З неба щось чекати не з руки. &lt;br /&gt; &lt;br /&gt;Може ми і не здатні &lt;br /&gt;світ змінити в кращий бік,&lt;br /&gt;Вартий він того чи ні.&lt;br /&gt;Нам лиш знати достатньо,&lt;br /&gt;Що для чогось ми живемо&lt;br /&gt;І комусь потрібні ми.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Хтось у скроні дірку колупає,&lt;br /&gt;Хто це? – Ми, куди нам йти?&lt;br /&gt;Хтось для сміху ногу підставляє, &lt;br /&gt;від нудьги: Давай впади!&lt;br /&gt;Це вже все ми бачили, відчули на собі,&lt;br /&gt;Комусь все пробачили забули назавжди&lt;br /&gt;Сотні хибних друзів, де тепер вони?&lt;br /&gt;Кому мізки пудрять, брехуни.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Може ми і не здатні &lt;br /&gt;світ змінити в кращий бік,&lt;br /&gt;Вартий він того чи ні.&lt;br /&gt;Нам лиш знати достатньо,&lt;br /&gt;Що для чогось ми живемо&lt;br /&gt;І комусь потрібні ми.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Довго ми ходили, поки зрозуміли,&lt;br /&gt;Шлях який важкий для мети.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Може ми і не здатні &lt;br /&gt;світ змінити в кращий бік,&lt;br /&gt;Вартий він того чи ні.&lt;br /&gt;Нам лиш знати достатньо,&lt;br /&gt;Що для чогось ми живемо&lt;br /&gt;І комусь потрібні ми.</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:berchenko:37895</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://berchenko.livejournal.com/37895.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://berchenko.livejournal.com/data/atom/?itemid=37895"/>
    <title>М.Булгаков "Мастер и Маргарита"</title>
    <published>2008-01-15T20:25:27Z</published>
    <updated>2008-01-17T02:39:50Z</updated>
    <lj:music>Вредные привычки - В чудеса</lj:music>
    <content type="html">Тут мастер поднялся, огляделся взором живым и светлым и спросил:&lt;br /&gt;     -- Что же означает это новое?&lt;br /&gt;     --  Оно  означает, --  ответил Азазелло, -- что  вам  пора.  Уже гремит гроза, вы  слышите?  Темнеет. Кони  роют землю,  содрогается маленький сад. Прощайтесь с подвалом, прощайтесь скорее.&lt;br /&gt;     -- А, понимаю, -- сказал мастер,  озираясь, -- вы нас убили, мы мертвы. Ах, как это умно! Как это вовремя! Теперь я понял все.&lt;br /&gt;     -- Ах, помилуйте, --  ответил  Азазелло,  -- вас  ли я слышу? Ведь ваша подруга  называет вас  мастером, ведь  вы  мыслите, как  же вы  можете  быть мертвы? Разве для того, чтобы считать  себя живым, нужно непременно сидеть в подвале, имея на себе рубашку и больничные кальсоны? Это смешно!&lt;br /&gt;     -- Я понял все, что вы говорили, -- вскричал мастер, -- не продолжайте! Вы тысячу раз правы.&lt;br /&gt;     -- Великий Воланд, -- стала вторить  ему Маргарита, --  великий Воланд! Он выдумал  гораздо  лучше, чем  я. Но только  роман, роман, -- кричала  она мастеру, -- роман возьми с собою, куда бы ты ни летел.&lt;br /&gt;     -- Не надо, -- ответил мастер, -- я помню его наизусть.&lt;br /&gt;     --  Но  ты ни  слова...  ни слова  из него  не забудешь?  -- спрашивала Маргарита, прижимаясь к любовнику и вытирая кровь на его рассеченном виске.&lt;br /&gt;     -- Не беспокойся! Я теперь ничего и никогда не забуду, -- ответил тот.&lt;br /&gt;     -- Тогда огонь! -- вскричал Азазелло, -- огонь, с которого все началось и которым мы все заканчиваем.&lt;br /&gt;     -- Огонь! --  страшно прокричала Маргарита. Оконце в  подвале хлопнуло, ветром сбило штору  в сторону. В небе прогремело весело  и кратко.  Азазелло сунул руку с когтями в печку, вытащил дымящуюся головню и поджег скатерть на столе.  Потом  поджег пачку  старых  газет  на диване,  а за  нею рукопись и занавеску на окне. Мастер, уже  опьяненный будущей скачкой, выбросил с полки какую-то  книгу  на  стол, вспушил  ее  листы  в горящей скатерти,  и  книга вспыхнула веселым огнем.&lt;br /&gt;     -- Гори, гори, прежняя жизнь!</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:berchenko:32259</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://berchenko.livejournal.com/32259.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://berchenko.livejournal.com/data/atom/?itemid=32259"/>
    <title>berchenko @ 2007-12-14T04:27:00</title>
    <published>2007-12-14T02:27:43Z</published>
    <updated>2007-12-14T02:27:43Z</updated>
    <lj:music>Элизиум - Космос</lj:music>
    <content type="html">Здесь меня ничто не держит,&lt;br /&gt;Здесь мне всё давно знакомо.&lt;br /&gt;Стали жемчуга созвездий&lt;br /&gt;Ближе и милее дома.&lt;br /&gt;Там за жизнь идёт минута,&lt;br /&gt;Здесь зациклив жизнь годами.&lt;br /&gt;Невозможно больше бредить&lt;br /&gt;Покоренными морями.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Слышишь старт и грохот неба,&lt;br /&gt;В гулком эхе космодрома,&lt;br /&gt;В миллиарде километров&lt;br /&gt;Мы уже от дома…&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Куда улетать?&lt;br /&gt;Чего покорять?&lt;br /&gt;Нам рано знать.&lt;br /&gt;Не все ли равно?&lt;br /&gt;Лишь бы с тобой и далеко.&lt;br /&gt;Мы сможем найти,&lt;br /&gt;Мы сможем открыть свои миры,&lt;br /&gt;У нас впереди вся жизнь.&lt;br /&gt;Попробуй, догони!&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Манят нас вперёд с тобою&lt;br /&gt;Не открытые планеты,&lt;br /&gt;Развлекают вечерами&lt;br /&gt;Огнегривые кометы.&lt;br /&gt;Там в мирах иных и странных&lt;br /&gt;Встретим мы таких, как сами,&lt;br /&gt;Их отправим к вам с Приветом,&lt;br /&gt;Скрасить Землю чудесами.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;До краёв залиты баки,&lt;br /&gt;Вновь задраены все люки.&lt;br /&gt;Если космос бесконечен,&lt;br /&gt;Не умрём от скуки…&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Куда улетать?&lt;br /&gt;Чего покорять?&lt;br /&gt;Нам рано знать.&lt;br /&gt;Не все ли равно?&lt;br /&gt;Лишь бы с тобой и далеко.&lt;br /&gt;Мы сможем найти,&lt;br /&gt;Мы сможем открыть свои миры,&lt;br /&gt;У нас впереди вся жизнь.&lt;br /&gt;Попробуй, догони!&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Слышишь старт и грохот неба&lt;br /&gt;В гулком эхе космодрома,&lt;br /&gt;В миллиарде километров&lt;br /&gt;Мы уже от дома, куда улетать?</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:berchenko:31076</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://berchenko.livejournal.com/31076.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://berchenko.livejournal.com/data/atom/?itemid=31076"/>
    <title>berchenko @ 2007-12-08T00:37:00</title>
    <published>2007-12-07T22:37:28Z</published>
    <updated>2007-12-08T09:34:29Z</updated>
    <lj:music>Наив - Обыватель</lj:music>
    <content type="html">С 00.01 сегодняшнео дня поставил себе тарифный план Необмежений 512 Home от Укртелекома. 512 Килобит или 60 килобайт в секунду - это жесть!)))))</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:berchenko:29701</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://berchenko.livejournal.com/29701.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://berchenko.livejournal.com/data/atom/?itemid=29701"/>
    <title>На злобу дня</title>
    <published>2007-11-28T16:21:25Z</published>
    <updated>2007-11-28T16:21:25Z</updated>
    <content type="html">- Ба!- Воскликнул Воланд, с насмешкой глядя на вошедшего, - менее  всего можно было ожидать тебя здесь! Ты с чем пожаловал,&lt;br /&gt;незваный, но предвиденный гость?&lt;br /&gt;    - Я к тебе, дух зла и повелитель теней, - ответил вошедший, исподлобья недружелюбно глядя на воланда.&lt;br /&gt;    -  Если ты ко мне, то почему же ты не поздоровался со мной, бывший сборщик податей?- Заговорил Воланд сурово.&lt;br /&gt;    -  Потому  что  я не хочу, чтобы ты здравствовал, - ответил дерзко вошедший.&lt;br /&gt;    - Но тебе придется примириться с этим, - возразил Воланд, и усмешка  искривила  его  рот, - не успел ты появиться на крыше,&lt;br /&gt;как  уже  сразу отвесил нелепость, и я тебе скажу, в чем она- в твоих  интонациях.  Ты произнес свои слова так, как будто ты не&lt;br /&gt;признаешь  теней, а также и зла. Не будешь ли ты так добр подумать над вопросом: что бы делало твое добро, если бы не сущест-&lt;br /&gt;вовало  зла,  и  как  бы выглядела земля, если бы с нее исчезли тени?  Ведь  тени  получаются от предметов и людей. Вот тень от&lt;br /&gt;моей  шпаги.  Но бывают тени от деревьев и от живых существ. Не хочешь  ли  ты ободрать весь земной шар, снеся с него прочь все&lt;br /&gt;деревья  и  все  живое  из-за твоей фантазии наслаждаться голым светом?&lt;br /&gt;&lt;i&gt;М. Булгаков (с)&lt;/i&gt;</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:berchenko:28535</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://berchenko.livejournal.com/28535.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://berchenko.livejournal.com/data/atom/?itemid=28535"/>
    <title>День пам'яті жертв голодомору</title>
    <published>2007-11-23T22:55:07Z</published>
    <updated>2009-09-08T20:25:07Z</updated>
    <content type="html">Пояснення чому ми так живемо, єдине - нас майже знищили в 1932-33 році.&lt;br /&gt;Небайдужих запрошую на сторінку, присвячену голодомору на Харківщині:&lt;br /&gt;&lt;a href="http://www.golodomor.kharkov.ua/"&gt;http://www.golodomor.kharkov.ua/&lt;/a&gt;</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:berchenko:25655</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://berchenko.livejournal.com/25655.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://berchenko.livejournal.com/data/atom/?itemid=25655"/>
    <title>Результаты РАМП 2007 - Рок Альтернативная Музыкальная Премия</title>
    <published>2007-11-13T21:55:40Z</published>
    <updated>2007-11-13T22:24:33Z</updated>
    <content type="html">Премию рамп дали Lumenу (лучшая группа и лучший альбом года - "Правда"). Премия вручается по результатам голосования слушателей и Lumen обогнал, например, КиШа и Кипелова. Социальный панк востребован.</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:berchenko:25171</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://berchenko.livejournal.com/25171.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://berchenko.livejournal.com/data/atom/?itemid=25171"/>
    <title>Все буде добре</title>
    <published>2007-11-12T19:01:45Z</published>
    <updated>2007-11-12T20:00:54Z</updated>
    <content type="html">Я пам'ятаю час, коли лиш починався світ&lt;br /&gt;Хто міг то підіймався та йшов.&lt;br /&gt;Ішов собі високо в гори, взявши у похід&lt;br /&gt;свою надію сильну, як любов&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;	що все буде добре&lt;br /&gt;	... для кожного з нас.&lt;br /&gt;	Що все буде добре&lt;br /&gt;	... насте нас час.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Я бачив, як навколо нас,&lt;br /&gt;і долі і вогні, &lt;br /&gt;все далі й далі змінювали світ.&lt;br /&gt;І ми все вище бо в долині небо не таке.&lt;br /&gt;І далі щось веде мене в похід.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;	що все буде добре&lt;br /&gt;	... для кожного з нас.&lt;br /&gt;	Що все буде добре&lt;br /&gt;	... насте нас час.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;І ось, коли ми майже там, де холодно і сніг.&lt;br /&gt;І зовсім близько наша самота.&lt;br /&gt;Бажання сильні, як любов, поможуть нам дійти &lt;br /&gt;і буде вся та наша висота.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;	що все буде добре      &lt;br /&gt;	... для кожного з нас. &lt;br /&gt;	Що все буде добре      &lt;br /&gt;	... насте нас час.</content>
  </entry>
</feed>
